PA 144/430MHz на базі ПП "Спрут"


        Наземні авіаційні радіостанції "Спрут", "Спрут-1" та їх військова версія Р-831 призначені для авіаційного повітряного радіозв'язку у метровому 118...136МГц та дециметровому 220...390МГц діапазонах.
Р-831 - 100...150МГц та 200...400МГц відповідно. В штатному варіанті максимальна вихідна потужність передавача (режим АМ) складає не меньше 200Вт у МВ-діапазоні і не меньше 100Вт у ДМВ-діапазоні. Радіостанція 'Спрут-1' на авіаційному радіоцентрі.
Протягом останніх років тема використання підсилювача потужності цих апаратів на аматорських діапазонах неодноразово обговорювалась на багатьох форумах. Але детальний опис необхідних модифікацій можна знайти лише у польских аматорів:
Р-831 на 144МГц
http://hamradio.pl/sp6kbl/klub/readarticle.php?article_id=28
Р-831 на 430МГц
http://hamradio.pl/sp6kbl/klub/readarticle.php?article_id=29
Джерело живлення на базі ВВ-50 від Р-140
http://hamradio.pl/sp6kbl/klub/readarticle.php?article_id=27

SP6JLW, SP6OPN та SQ6OPG модифікували два окремих блока та використовують кожен з них у однодіапазонному варіанті. Власно їх версія модифікації стосується лише узгодження входу драйвера на ГИ-7Б із базовим трансивером на кожному діапазоні, бо, як бачите, від оригінальної схеми окрім вузла резонаторів нічого не залишилось.
        Я вирішив спробувати все ж таки вимусити цей РА працювати відразу на двох діапазонах, не зважаючи на численні повідомлення на форумах про неможливість цього. Моя перша спроба перевірити працездатність на аматорських діапазонах у штатному режимі "повної потужності" (замість штатного збуджувача "Ландиш-5" використовувався аматорський трансивер) надала наступні результати:
діапазон 2М - максимальна частота налаштування вихідного резонатора 145500кГц, максимальна вихідна потужність близько 100Вт, максимальна потужність на вході 10Вт, КСХ>2;
діапазон 70сМ - повністю непрацездатний, КСХ по входу у всьому діапазоні <2, але струм катоду ГС-35Б "не відчуває" налаштування резонатора драйвера у жодній з позицій.
Не дуже втішні результати, але натхнення надають розповіді на форумах (принаймні про 144МГц) про "3Вт на вхід - 1кВт на виході". Щоб розпочати якісь дії потрібні принципова електрична схема та перелік елементів.
        Відразу ставлю собі за мету найменьшу кількість змін оригінальної схеми і розглядаю її саме з цієї точки зору. Отже схема. По-перше, бачимо що без надання напруги живлення коаксіальних реле наш трансивер не зможе з'єднатися із антеною у режимі відбору сигналу. По-друге, внутрішній радіочастотний тракт підсилювача має хвильовий опір 75Ом. По-третє, якщо навіть ми внесемо зміни до схеми вч-комутації які дозволять нашому TRX нормально працювати у режимах RX/TX не вмикаючи живлення РА, до нашого 50-Омного антенного тракту у режимі відбору додатково послідовно підключається по декілька 75-Омних кабелів внутрішніх комутаційних з'єднань підсилювача на кожному діапазоні, що неминуче погіршить КСХ і збільшить загублення сигналу. Напевно потрібен повний 50-Омний обхід підсилювача при відборі та у вимкненому стані РА. 4 коаксіальних реле з'єднуємо відповідно до схеми (далі) відрізками кабеля РК-50 гарної якості. Сподіваючись, що 430 все ж таки запрацює, відразу встановлюємо по два реле на кожний діапазон. Якщо ні, залишимо їх на випадок отримання дозволу на діапазон 220МГц ~:), на якому цей блок вже працює відповідно до його ТД.

Схема вч-комутації

        Використовуємо 50-Омні коаксіальні реле РЭВ-14. Звертаємо увагу на те, що контакти "2" реле RL1, RL2 з'єднані з коаксіальними гніздами передньої панелі, а контактами "3" (нормально замкнуті) одне з одним. Контакти "1" працюють тільки у режимі передавання. Щоб підключити до них штатні 75-Омні кабелі, всі чотири реле треба підготувати - на кожному з них замінити коаксіальний контакт "1" на 75-Омний, знятий з реле типу РЭВ-15. Якщо не зрозуміло, про що це я - дивіться фото:

Реле обходу


        Можна йти іншим шляхом - замінити на 75-Омних кабелях з'єднувачі на 50-Омні. Відповідно до наданої схеми RL1,RL2 закріплені на передній плиті блоку резонаторів; RL3,RL4 - на правій боковій панелі над ФНЧ. Для можливості вибору режиму "підсилювач" або "обвід" використовується вільна секція перемикача В2-1 "Потужність" передньої панелі. Також на передню панель встановлюється додатковий перемикач S1 вибору діапазонів. Всі необхідні додаткові з'єднання показані на попередній схемі.

        Дивимось далі й звертаємо увагу на те, як здійснюється регулювання навантаження вихідного каскаду підсилювача. Анодна секція ГС-35Б має пластину, відстань від якої до аноду лампи змінюється обертанням фігурного диску, кінематично зв'язаного з механізмом налаштування резонатора драйвера. Напевно є сенс мати незалежне налаштування зв'язку анодного ланцюга з антеною. Це показала спроба навантаження підсилювача на опір у 50 та 75Ом на різних частотах 2м-діапазону із вимірюванням КСХ у смузі 1,5МГц. КСХ<1,3 не було досягнуто у жодному випадку, а у смузі 144,1...144,3МГц з опором 50Ом його значення сягало 2,2...2,5.
        Виготовляти новий диск, як у польських колег, мені здалося занадто складним, тому я обробив половину довжини кола оригінального диску таким чином, щоб його радіус у цій частині повільно змінювався від 43 до 51мм. При цьому відстань пластини емності зв'язку до аноду вихідної лампи змінюється від макимальної до мінімальної. Керування віссю яка пускає в хід регулюючий диск, виведено на передню панель. Не співвісність прибирається застосуванням декількох гнучких муфт, плавність ходу забезпечується верн'єрною муфтою 6:1. Все показано на наступному фото, можливо у когось знайдеться рішення простіше.

Налаштування виходу


        Йдемо далі. Настає час невеличкого втручання безпосередньо у електричну схему блока. Це стосується змін робочого режиму ламп. Як бачите на оригінальній схемі, обидві лампи працюють з автоматичним зміщенням напруги сіток. Ясна річ, що потрібно змінити цей спосіб, тому стабілізуємо напруги сіток із допомогою стабілітронів у катодних ланцюгах ламп. З початку демонтуємо всі елементи ланцюгів автозміщення, звільнені дроти "віддзвонюємо" й маркуємо, бо їх можна потім використати для передачі напруг на вимірювальний прилад передньої панелі та сигналів комутації по штатному жгуту. Кількість стабілітронів у катодах, тобто напругу зміщення, обираємо залежно від напруги на анодах ламп. Для першої спроби я вирішив подати на аноди однакову напругу близько 2кВ від першого-ліпшого джерела живлення який знайшовся поруч, бо метою цього етапу роботи була лише перевірка працездатності блоку відразу на двох діапазонах, іспит на максимальну спроможність відклав на подальший час. Але у будь-якій комбінації анодних напруг струм спокою ГИ-7Б має бути у межах 40...50мА, ГС-35Б - 130...150мА. Тепер ця частина схеми виглядає так:

Зміщення та контроль струму сіток


        На схемі також показано два варіанти вимірювання струму сіток. Перший - штатним приладом у положеннях які раніше використовувались для контролю анодних струмів ламп модулятора. Другий - окремим приладом, який можна додатково встановити на передній панелі (здаеться, у верхньому лівому куті - найкраще місце). Одночасно спостерігати за зміною струму сітки та катоду вихідної лампи дуже зручно для запобігання "перекачування" та пошкодження лампи. Та й вирахувати потужність підведену до анодного ланцюга, не знаючи одночасно обох значень, в інший спосіб не можливо. Приклад виконання на наступних фото.

Вимірювання струму сіток

Зміщення сіток


        Здається, вже можна вмикати блок з метою випробувань його здібностей. Але зарано, якщо блок окремо від штатної стійки, як у мене. Треба з початку подбати про охолодження ламп. Я залучив для цього 120мм "серверний" кулер на 24В потужністю 10Вт із заявленою виробником продуктивністю 235м³/ч. Забігаючи наперед, можу сказати що цей варіант поки що виглядає достатнім, далі подивимось. Спосіб розташування показано на наступному фото. Тяга знизу усередину катодної секції ГИ-7Б доволі помітна, перевіряв струмінем диму від запаленої цигарки, повітря на виході з анодної секції ГС-35Б у стані спокою по температурі виглядає таким самим як навкруги, при довгому, до 5 хвилин "натисканні" при вихідній потужності 500Вт помітно тепліє, але температура не вражає, "на дотик" як 36.5° у здорової людини ~:).

Охолодження


        На випадок раптового зникнення напруги у промисловій мережі для запобігання ушкодження ламп бажано передбачити живлення вентилятора охолодження від акумулятора. Для цього встановлюється простий комутатор напруг живлення. Комутатор кулера
При живленні двигуна кулера номінальною напругою 24В він створює доволі гучне "турбинне" виття, яке зникає при зниженні напруги живлення до 22В, при цьому продуктивність "на око" і "на дотик" начебто не знижується. Тому комутатор створено таким чином, що напруга на двигуні кулера незалежно від джерела напруги складає приблизно 22В.

        Додатковий тумблер вимикання акумулятора і лампа сигналізації надходження живлення охолодження встановлені на передній панелі поруч із штатною лампою "Перегрів". От тут як раз і є нагода скористатися зайвими дротами жгута, які були звільнені під час демонтажу непотрібних елементів автозміщення. Розташування елементів видно на попередньому фото передньої панелі. Всі елементи комутатора розміщені на монтажній колодці, яка також звільнилася і перенесена на протележну сторону задньої панелі блоку.

        Комутаційний струм джерела живлення обмоток реле у режимі передавання складає більше 1А. Ключ PTT
Під час експлуатації підсилювача може бути потрібне керування ланцюгом PTT не тільки від педалі, але і безпосередньо від трансивера, від секвенсора і навіть від COM або LPT портів комп'ютера. Тому потрібен ще один невеличкий пристрій - потужний буферний ключ PTT. Одна з можливих схем - поруч.

        Ось начебто б і все. Якщо готові джерела живлення +24...27В для реле, кулера та ламп розжарювання, -150...200В для вакуумних діодів (напруга подається у катоди), +2...2,2кВ для анодів ГИ-7Б та ГС-35Б (більше для початку не раджу), не забудьте також про ~220В на накальний трансформатор встановлений в самому блоці - можна вмикати пудсилювач. Саме цікаве попереду ~:).

        Отже, вмикаємо. З початку, звісно, подаються всі напруги окрім анодних, поки розжарюються катоди ламп, перевіряємо як працює комутація. Якщо є впевненість, що у режимі відбору трансивер навантажений на еквівалент, у режимі передавання - на вхід підсилювача, а вихід підсилювача у цьому випадку - на еквівалент, можна вмикати збудження потужністю у декілька ват.

Діапазон 144МГц.
Налаштовуємо підсилювач на максимальну віддачу по штатному рефлектометру і вч-вольтметру на еквіваленті, максимуми обох приладів мають співпадати. Поступово збільшуємо потужність на вході, контролюючи КСХ на виході трансивера. Намагаємося досягти максимальної частоти діапазону, на якій ще можна налаштувати вихідний резонатор. Послідовність маніпуляцій наступна: перемикач "контроль режимів" - на червоній двійці (струм катоду вихідної лампи ГС-35Б), "штурвал" "I каскад" десь ближче до правого упору і обертаємо його до отримання максимального катодного струму ГС-35Б, перемикач "контроль режимів" - на "МВ ПАД", "штурвал" "II каскад" та ручку регулювання вихідного зв'язку обертаємо по черзі до отримання максимальних показників приладів.
        Отримані результати будуть приблизно такими: КСХ по виходу трансивера біля 3 або більше (тому більше 5...10Вт на вхід підсилювача не надійде), максимальний струм катоду ГС-35Б біля 250мА, вихідна потужність на еквіваленті приблизно 150Вт, максимальна частота біля 145,5МГц (упор вихідного резонатора). Ці цифри можуть бути трохи іншими, якщо напруги на анодах відрізняються від моїх, але думаю не на багато. Так чи інакше, настає питання узгодження трансивера із входом підсилювача. Я його вирішив у дуже простий, мені здається, спосіб із допомогою звичайного паралельного контура встановленого у розріз 75-Ом кабелю, з'єднуючего Р2-28 та Р2-31 по схемі блока. Як його виготовити та де встановити зрозуміло з першої схеми цієї сторінки і наступного фото.

Ланцюг узгодження 144МГц

        Після остаточного регулювання на максимальні показники, коробка повністю запаюється по периметру до нижньої кришки через яку й прикріплюється до нижньої стягуючої планки блоку. Елементи схеми:: вхідний розділяючий конденсатор (з боку реле Р2-28) - 1КПВМ-3, контурний конденсатор - 1КПВМ-1, індуктивність - 5 витків дротом Ø1мм, довжина котушки 12мм, внутрішній Ø9.5мм.
        Найкращу рівномірність вихідної потужності у цікавій особисто мені смузі діапазону 144050...144400кГц я отримав, налаштовуючи узгоджувальний ланцюг на частоті 144150кГц. Вихідна потужність на краях і у центрі відрізняється не більше ніж на 20Вт при максимальній вихідній у 550Вт (з анодною напругою 2кВ), при цьому всюди вхідний КСХ<1.2.
        Зараз декілька слів стосовно вихідних фільтрів. Неодноразово стикався з висловами супротивників використання цих пристроїв про те, що потрібно їх вилучити й забути про них, мовляв саме вони заважають отримати задовільні результати роботи підсилювача на аматорських діапазонах. Але це не так. Про фільтри діапазону ДМВ - потім, окремо. Вихідний ФНЧ МВ ні чим не заважає, його частота зрізу знаходиться близько 200МГц, загублення сигналу у смузі пропускання - не великі, 0.2...0.25дБ. Крім того, діапазонні вихідні ФНЧ конструктивно об'єднані із блоками якісних рефлектометрів, відмовитись від використання яких мені дуже не хотілося. Усередені цих блоків є ще по два лампових детектора один з яких у штатному варіанті використовується для модулометра, інший - для індикації роботи передавача на центральному пульті. Кожен з них у подальшому можна застосувати у будь-яких корисних цілях, наприклад для ALC, для захисту LNA, для тої самої індикації, для блокування роботи іншого підсилювача, тощо. Вихідні ФНЧ мають непомітні, але легко доступні органи регулювання частоти зрізу - це торцеві дискові заглушки, які на справді є конденсаторами послідовних контурів на вході і виході фільтрів (C2-23 та C2-29 по схемі блока) , максимально впливаючих на регулювання частоти зрізу та хвильового опору фільтрів. Ці диски мають у центрі резьбові отвори, у які вкручуються довгі гвинти, якими можна пересувати диски, тримаючи їх як ручки і таким чином змінювати відповідні ємності. Перед спробою пересування треба звільнити стопори дисків. Як виглядає рефлектометр, ФНЧ, яким чином змінювати частоту зрізу - буде зрозуміло з наступного фото.

Рефлектометр та ФНЧ

        Після регулювання ланцюга узгодження на отримання максимальної вихідної потужності вдалося її ще підвищити приблизно на 10% послідовним налаштуванням вхідного та вихідного конденсаторів ФНЧ.

Діапазон 430МГц.
       На цьому діапазоні вхідний сигнал подається крізь вхідний ФНЧ. На виході підсилювача також стоїть ФНЧ аналогічний описаному вище для МВ діапазону. З початку про них. Ретельні вимірювання показали, що вхідний ФНЧ має частоту зрізу близько 500МГц, нерівномірність АЧХ у смузі 430...440МГц біля 0.1дБ, та загублення сигналу меньше 0.25дБ. Крім того, спроба подачи сигналу на вхід при вилученому фільтрі викликала значне погіршення вхідного КСХ, який сягав значень 3...3.5.
       Вихідний ДМВ ФНЧ у штатному варіанті налаштований на частоту зрізу близько 430МГц, яка може бути змінена до майже 500МГц у вже відомий спосіб. Тому мені було дуже дивно, чому на цьому діапазоні блок взагалі "не дихає". Максимальна частота у такому стані, на якій блок може виявити властивості як підсилювач, це приблизно 428МГц. При цьому вихідний резонатор вже в упорі, а резонатор драйвера ще має вільний хід з десяток обертів плунжерного валу. Питання тут у підвищенні максимальної частоти налаштування резонатора вихідного каскаду лише на 1%. Не буду описувати довгий шлях, який довелося пройти у пошуках варіантів вирішення цього питання, але вдалося зрозуміти причину і знайти метод її усунення. Причина полягає у занадто великій паразитній ємності анодного ланцюга лампи ГС-35Б, а у свою чергу суттєво зменьшити її вдалося у дуже простий спосіб.
       Ось що ми маємо зробити:
- зняти задню кришку анодного боксу вихідного каскаду щоб отримати доступ да елементів фільтру анодного живлення;
- демонтувати всі ці елементи, а саме С2-19, С2-20, L2-8 та L2-9 відповідно до принципової схеми блоку;
- знову з'єднати анод лампи ГС-35Б з вхідним дротом ланцюга анодного живлення, але із допомогою лише одного дроселя у якості якого можна знову використати L2-9.
Як виглядає вихідний анодний бокс до модифікаціїї і після неї, зрозуміло з наступного фото.

Анодний бокс ГС-35Б

        Не впевнено чекаючи на власний успіх і боячись того, що мені доведеться все повернути на свої місця, я виготовив свій дросель та й так він і залишився, бо підсилювач нарешті запрацював і на цьому діапазоні. Про всяк випадок надаю його дані: 7 витків дротом Ø1.5мм, котушка по вісі дроту має Ø14мм та довжину 18мм.
        Результат зменьшення паразитної емності анодного ланцюга миттєво виявив себе у тому, що резонатор вихідного каскаду спокійно налаштовується до 435МГц. Навіть на 2м-діапазоні максимальна частота налаштування вихідного резонатору суттєво посунулася вгору, тепер і тут підсилювач може працювати понад 146МГц.
        Як і у попередньому випадку треба узгодити вихідний опір трансивера із входом підсилювача на цьому діапазоні. Це теж не складно вирішується із допомогою все ж того паралельного контуру. Виготовляємо або знаходимо відповідну коробочку і монтуємо у ній всі елементи з наступними даними: розділяючий конденсатор (з боку входу) - 3.3пФ, тример контуру - 1КПВМ-1, індуктивність - лінія П-форми з довжиною горизонтальної частини 18мм і двох вертикальних довжиною по 11мм які на відстані 2мм від їх кінців відгинаються під кутом приблизно 120° для зручного розташування і паяння на відводах тримера. Розділяючий вхідний конденсатор паяється до кута лінії який ближче до гарячого відводу контура. Встановлюємо на коробку 75Ом коаксіальні гнізда і виготовляємо додатковий 75Ом з'єднувальний кабель довжиною 10см яким з'єднуємо вихід контура (повне включення) із вхідним ФНЧ. Вхід контура (розділяючий конденсатор на частину лінії) - на кабель до реле P2-30 відключений від входу ФНЧ. Наступні фото відображають внутрішній вигляд цього матчера і як все виглядало під час регулювання.

Ланцюг узгодження 430МГц

        Користуючись тим, що схеми ФНЧ абсолютно оборотні відносно входу-виходу ми можемо змінити порядок підключення зовнішніх пристроїв до нього, тобто поміняти місцями кабелі від реле Р2-30 (до якого тепер підключено вхід узгоджувального контуру) та Р2-31 відповідно. Це надасть можливість зручно розтошувати коробку контура і прикріпити її у верхній частині лівої бокової панелі блоку.

Регулювання КСХ 430МГц

        Процес узгодження по мінімуму вхідного КСХ складається із послідовних регулювань тримера контуру та конденсаторів ФНЧ до отримання КСХ близького до 1. Мені вдалося отримати КСХ<1.2 у смузі 431.5...433.6МГц. Впродовж регулювання я декілька раз змінював частоту на якій намагався отримати КСХ=1. З задоволенням доповідаю, що це вдавалося кожного разу, остаточне налаштування я виконав на частоті 432.15МГц, мені здалося, що у цьому випадку КСХ змінюється у обидва боки равномірно й повільно.
        Після завершення регулювання знову обережно фіксуємо торцеві диски ФНЧ (їх пересування навіть на долі міліметра - дуже критично) і закріплюємо його на своєму місці, а коробку з контуром - на боковій панелі поруч із з'єднуванням жгута до передньої панелі як показано на наступному фото.

Матчбокс 430МГц

        Після цього може знадобитися додаткове регулювання контуру, у мене так і було, при цьому налаштування на ту ж саму частоту повернулося вже при дещо меньшому значенні емності тримера. До речі, за відсутністю КСХ-метру доволі точне регулювання на кожному діапазоні можна здійснити опираючись на показання приладу передньої панелі у положенні перемикача режимів на "зеленому V", у якому прилад відбиває вч-напругу на катоді лампи драйвера ГИ-7Б, тобто напругу збудження. Її максимум і мінімум КСХ співпадають.
        На цьому налаштування вхідних ланцюгів закінчено і настав час повернутися до виходу, перевірити вихідну потужність і домогтися її максимальних показників. Але тут знову спіткала невдача, справа у тому, що не зважаючи на легке перелаштування частоти зрізу вихідгого ФНЧ, нерівномірність його АЧХ на цікавих для нас частотах опинилася доволі значною. Провали на деяких навіть близьких частотах виявилися до 6дБ. Тепер треба вирішити вже цю нову проблему.
       
        Шлях перший - найпростіший. Відмовляємося від використання вихідного ФНЧ і подаємо вихідний сигнал на антену безпосередньо з відповідного контакту реле Р2-32. Але у цьому випадку ми втрачаємо можливість використання вбудованого рефлектометра і маємо подбати про інший спосіб індикації оптимального налаштування вихідного каскаду. Крім того втрачаємо можливість додаткової фільтрації вихідного сигналу, а разом із тим - впевненість у тому, що випромінюємо відносно чистий сигнал, бо поза смугою пропускання вихідний ФНЧ послаблює небажані випромінювання не меньше ніж на 30дБ.
       
        Шлях другий - найскладніший. Він полягає у ретельному додатковому регулюванні ФНЧ з метою отримання задовільної нерівномірності у смузі діапазону 430МГц, що нас цікавить. Для цього повністю розбираємо ФНЧ (це тільки перший раз!) і уважно дивимось на його конденсатори. Помічаємо, що конденсатори які на схемі фільтру позначені як С2-32 та С2-34, відрізняються від інших конденсаторів фільтру тим, що на їх поверхнях по колу прикручені додаткові пакети напівкілець. Щоб було легше їх знайти або зрозуміти про що йдеться - наступне фото.

ФНЧ 430МГц

        Ціми напівкільцями можна зменьшувати або збільшувати площу поверхні дисків відносно внутрішньої поверхні труби у якій вони розташовуються, тим самим змінювати їх ємність відносно внутрішньої поверхні. І от такими маніпуляціями, кількість яких передбачити я не можу, бо не вдалося помітити будь-якої системи, кожного разу повністю розбираючи, а потім збираючи фільтр до купи та вимірюючи його АЧХ, вдалося таки отримати задовільний результат. Попередня перевірка показала, що взагалі без ФНЧ і на деяких частотах з ним, коли він ще мав деінде значні провали, вихідна потужність майже не відрізняється. Саме це було поштовхом до такої роботи. Але якщо під час (попереджую - дуже довгий) такої роботи урветься терпець, або взагалі не має бажання цим займатися, є ще один шлях.
       
        Шлях третій - найцікавіший (на мою власну думку) і є компромісом між двома попередніми. Він зберігає можливість використання ДМВ-рефлектометру про яку я так дбаю, але залишає підсилювач без додаткової фільтрації сигналу у діапазоні 430МГц, бо тут я пропоную замість самих елементів фільтру розташувати у його корпусі жорстку коаксіальну лінію. Для цього потрібні лише відрізок мідної труби та деякі деталі самого фільтру. Труба має бути Ø22мм для того, щоб хвильовий опір лінії дорівнював 50Ом. Довжина труби - по відстані між центрами вхідного та вихідного отворів зовнішньої труби-корпусу ФНЧ. На торцях труби на одній лінії з обох боків робимо два углублення Ø3мм у вигляді напівкіл - тут будуть розташовані вхідний та вихідний контакти лінії. Далі від'єднуємо від ФНЧ обидва крайні фторопластові каркаси разом із котушками (L2-22, L2-27 по схемі блока) і контактними стрижнями, знімаємо з каркасів дрот котушок. Все це робимо ретельно та обережно на випадок, якщо колись все ж таки наважимося повернутися на крок назад і зробити все "по дорослому" ~:). Отримані таким чином дві деталі, які будуть виконувати одночасно роль контактних гнізд і центруючих опорних ізоляторів, вставляємо з кожного боку у трубу, використовуючи прокладки з мідної полоси відповідної товщини, якими обгортаємо частини із стрижневими контактами, які у свою чергу мають щільно "сісти" у внутрішній діаметр труби - цим забезпечується співвісність та жорсткість самої коаксіальної лінії та стабільність хвильового опору по її довжині від входу до виходу. Переконуємося, що все гаразд і обпаюємо торці труби з встановленими у них деталями. Інші частини ФНЧ, які ще нам потрібні - це крайні фторопластові дискові ізолятори та торцеві дискові конденсатори-заглушки. Все, лінію можна збирати. Деякі пояснення на наступному фото.

Коаксіальна лінія 430МГц

        Ось і всі зміни, здійснені мною з цим блоком.

Вимірювання потужносі.
        На кожному діапазоні з анодним живленням на обох лампах у 2кВ вихідна потужність складає не меньше 500Вт. При вхідній потужності 10...12Вт струм катоду ГС-35Б близько 800мА, струм сітки майже 300мА. Зізнаюся, що вимірювання вихідної потужності у діапазоні 430МГц виявилося для мене не простою задачею.
        Я помітив, що підключення вч-вольтметру безпосередньо до еквіваленту навантаження навіть із вхідним дільником суттєво впливає на КСХ навантаження і результати виміру значно викривлюються. Зміни величини КСХ у цьому випадку дуже гарно відбиваються на показах як власного рефлектометра "Спрута", так і зовнішнього КСХ-метру, який я також залучав. Теж саме відбувається і коли вольтметр підключається у розріз вихідного кабелю через коаксіальний трійник. При цьому відлік вольтметру дуже залежить від відстані до входу еквівалента, на якій було включено трійник, по довжині кабеля, це й зрозуміло, бо напруга по довжині лінії передавання при КСХ>1 має хвильовий характер. Підключення вольтметру через ємнісний зонд усуває цей вплив, але показання вольтметру зменьшуються, ємність зонду у моєму уквіваленті не змінюється, мені не відома і вирахувати реальне значення не вдавалося. Тому точного значення вихідної потужності на діапазоні 430МГц у такий спосіб я не дізнався.
        На діапазоні 144МГц метод вч-вольтметра я вважаю доволі точним оскільки такого впливу від наявності підключення (або не підключення) вч-вольтметра до еквіваленту мною помічено не було. Крім того я маю ще декілька приладів з допомогою яких я переконався, що вихідна потужність на 144МГц є ~550Вт. Наприклад відомий й маючий непогану репутацію серед аматорів SX-144/430, який на діапазоні 144МГц показав ті ж самі значення, що були вираховані із допомогою вольтметру, але на діапазоні 430МГц включений на межу 1кВт, на якій до того жодгого разу не випробувався, у першу ж секунду "натиснення" зашкалив обидві стрілки й випустив з своєї середени хмару диму.
        Найбільше, з тих що є у моєму розпоряджені, мені подобається вимірювач поглинаємої потужності М3-5А, якщо є такий прилад поблизу - терміново ставайте його власником, не пожалкуєте. Його прикладна функція - вимірювання імпульсних потужностей радіолокаторів до 500кВт, але він з успіхом може бути використаний і у випадку сінусоідального сигналу для якого його чутливість зростає у ~10 раз. Таким чином діапазони прилада "5кВт", "50кВт", "500кВт" набувають значень "0.5кВт", "5кВт" та "50кВт" відповідно. На останню межу поки зазіхати не будемо ~:). А на перших двох я відкалібрував прилад на діапазоні 144МГц методом еталонної потужності, він має регулюючі органи окремо для кожної шкали.
        Те що у ньому внутрішній еквівалент навантаження має опір 75Ом, може мати суттєве значення лише у випадку транзисторного підсилювача, для перевірок та налагодження вихідних каскадів на лампах це неважливо. Суттєвою відмінністю вимірювача М3-5А є те, що його вимірювальний прилад відбиває тільки ту потужність, яка поглинається, а потім розсіюється на еквіваленті, тобто тільки ту, яка виникає завдяки тільки падаючій хвилі, у той час, як, наприклад, вч-вольтметр фіксує на еквіваленті алгебраічну сумму напруг обох хвиль. Під час використання М3-5А за прямим призначенням його показники корегуються залежно від скважності імпульсів вхідного сигналу (у нашому випадку - частоти) по графікам. Але для пікових вольтметрів, чим власно і є вимірювальна частина приладу, залежність від частоти набагато меньша ніж від скважності вхідних імпульсів, що мене й тішить. Тому я вважаю, що цей прилад надає мені дані про потужність дуже близьки до реальних діючих на обох діапазонах.
        На наступному фото - приклад відліку прилада на діапазоні 144МГц, анодна напруга: ГИ-7Б - 1.5кВ, ГС-35Б - 3кВ.

М3-5А на 144МГц

       
       
        Далі буде...